Словарь української мови (1924)/ковизка

by Борис Грінченко

◀ ковизитися

Словарь української мови Борис Грінченко К ковизка

ковила ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кови́зка, ки, ж. 1) Ум. отъ ковиза́. 2) Палка съ загнутымъ концемъ, разновидность кийка́. От ідуть льодом, а дід ходе з ковизкою… Як учеше (по льоду) ковизкою, так селезень і вкипів. Мнж. 119. Въ игрѣ въ сви́нку ею гоняютъ сви́нку. Мнж. 182.