Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/ковила

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
ковила
Берлін: Українське слово, 1924

Ковила́, ли́, ж. = Тирса. Ковила, що стелеться по широких степах. О. 1862. IV. 90.