Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/козел

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
козел
Берлін: Українське слово, 1924

Козе́л, зла́, м. 1) Козелъ. 2) Мальчикъ, состоящій въ качествѣ прислуги и пастуха. Азовск. побережье. 3) Названіе растеній: Boletus luteus L., Heracleum sibiricum L., Pimpinella Saxifraga L. ЗЮЗО. I. 114, 124, 131. 4) Родъ игры. Козла́ води́ти. Играть въ масляничную хороводную игру съ пѣснями о козлѣ. Харьк. Ив. 78. 5) Четырехугольный столбъ или подставка для черіня́ гончарной печи. Вас. 180. 6) мн. Ко́зла. Козлы. Стали вряд, а ратища в козла поставили. ЗОЮР. I. 254. 7) мн. Кі́зли. Въ гуцульскихъ хатахъ то-же что и кро́кви, стропила. Шух. I. 91. Kolb. I. 55.