Словарь української мови (1924)/козелець

by Борис Грінченко

◀ козел

Словарь української мови Борис Грінченко К козелець

козелок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Козе́лець, льця, м. 1) Козелъ. Вибіг козелець… наставив рожок. Грин. III. 52. 2) Стативъ въ виту́шці. 3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. Галиц. Мик. 481. 4) = Козелок.