Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кокотіти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кокотіти
Берлін: Українське слово, 1924

Кокоті́ти, чу́, ти́ш, гл. Лепетать, болтать. Кокотить, як бойко жовточеревий. Ном. № 12891.