Словарь української мови (1924)/кокіль
| ◀ кокиняк | Словарь української мови К кокіль |
кокірчики ▶ |
|
Кокі́ль, ко́лю, м. = Кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.
| ◀ кокиняк | Словарь української мови Борис Грінченко К кокіль |
кокірчики ▶ |
|
Словарь української мови — К
кокіль
Борис Грінченко
1924
Кокі́ль, ко́лю, м. = Кукіль. Не вродила мні пшениця, но кокіль і метлиця. Чуб. V. 168. Ходила дівочка по полю, звила собі віночок з коколю. Мет. 138.