Словарь української мови (1924)/колодочка
| ◀ колодовбина | Словарь української мови К колодочка |
колодрочка ▶ |
|
Коло́дочка, ки, ж. 1) Ум. отъ коло́дка въ указанныхъ значеніяхъ. 2) Черенокъ ножа. Г. Барв. 463. 3) Подборъ деревянный, обтянутый кожей. Чуб. VII. 431. Ввійшов молодий парубок в крамній сіренькій козачині, в чоботях на колодочках. Левиц. Пов. 181. 4) Деревянная выпуклая часть сѣделки, — къ ней прикрѣплены металлическія дужки для пропуска черезсѣдельника. Вас. 160.