Словарь української мови (1924)/колінчик
| ◀ колінчастий | Словарь української мови К колінчик |
колінчити ▶ |
|
Колі́нчик, ка, м. Колѣнце въ стеблѣ. Ой стерегла я жита, пшаниці… Щоб з колосочка не видзьобало; щоб колінчика - не виломало. Чуб. III. 454. См. Колі́нце 2.