Словарь української мови (1924)/колінчити

by Борис Грінченко

◀ колінчик

Словарь української мови Борис Грінченко К колінчити

колір ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Колі́нчити, чу, чиш, гл. Бить (колѣномъ?) Ну, вже він мене колінчив, колінчив після сього. Г. Барв. 302. Звалив його, колінчив уже, колінчив, стілько йому схотілось. Мнж. 91.