Словарь української мови (1924)/комонник

by Борис Грінченко

◀ комонний

Словарь української мови Борис Грінченко К комонник

комонниця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Комо́нник, ка, м. Всадникъ, кавалеристъ. За ними ще півдесятка комонників. К. ЧР. 169. Піхота з пищаллю поміж гарматами, а комонник по крилах. К. ЧР. 343. Въ дѣтской игрѣ въ ка́шу такъ называется тотъ изъ играющихъ, который ѣдетъ верхомъ на товарищѣ. КС. 1887. VI. 461.