Словарь української мови (1924)/комір
Зовнішній вигляд
◀ комін | Словарь української мови К комір |
комірка ▶ |
|
Ко́мір, ра, м. Воротникъ. Не до нашої шиї ті коміри шили. Левиц. Ум. Коміре́ць. У лисички, каже, гарна шкурка… на комірець. Рудч. Ск. II. 15.