Словарь української мови (1924)/комірницький
Зовнішній вигляд
◀ комірник | Словарь української мови К комірницький |
комірниця ▶ |
|
Комі́рницький, а, е. 1) Квартирантскій. Хазяйська наука комірницькій корові ногу переломала. Ном. № 2817. 2) Таможенный.