Словарь української мови (1924)/копач
| ◀ копатися | Словарь української мови К копач |
копачик ▶ |
|
Копа́ч, ча́, м. 1) Землекопъ. Де копачі копали, там і гроші пропали. Ном. № 11717. 2) Могильщикъ. А вам, копачі, рябую корову, а щоб несли мене молодую з дому до гробу. Грин. III. 284. 3) Заостренная палка, которою роютъ землю. 4) Родъ зимней шапки у лемковъ. Гол. Од. 75. Ум. Копа́чик.