Словарь української мови (1924)/копил

by Борис Грінченко

◀ копивка

Словарь української мови Борис Грінченко К копил

копилити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Копи́л, ла́, м. 1) Сапожная колодка. Швець копилом перекинув. Ном. № 301. 2) Столбики (отъ 4 до 6), связывающіе полозья съ ящикомъ саней. Kolb. I. 67. Шух. I. 180. Копили поробив на сани. 3) Незаконнорожденное дитя. Вх. Зн. 28. Ум. Копиле́ць. Ном. № 14299.