Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/копилити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
копилити
Берлін: Українське слово, 1924

Копи́лити, лю, лиш, гл. — гу́би. Отдувать, оттопыривать (губы). Переносно: важничать, относиться къ чему съ пренебреженіемъ; дуться. Не копильте, каже, дітки, губок, не копильте! Їжте, воно смашне! Сим. 231—232. Не будете ви в нас копилить губу, як ті запорожці, що всі в них рівні. К.