Словарь української мови (1924)/копистка
| ◀ копиряти | Словарь української мови К копистка |
копистник ▶ |
|
Копи́стка, ки, ж. 1) Веселка, деревянная лопатка для мѣшанія тѣста. 2) Лопаточка. Мнж. 182. 3) Презрительно — о плохомъ оружіи: шпагѣ, саблѣ. На дуель! Вихопивши свою копистку, ну нею вихрить чоловікові. Ном. Соснові копистки стругали і до боків поначепляли (о каррикатурномъ вооруженіи). Котл. Ен. IV. Ум. Копи́сточка. Руки як кописточки. Ном.