Словарь української мови (1924)/копіт

by Борис Грінченко

◀ копільник

Словарь української мови Борис Грінченко К копіт

копія ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Ко́піт, поту, м. 1) Пыль (въ воздухѣ). Наче череда йде — такий копіт зіб'ють. Св. Л. 91. За коником став копіт. Чуб. 2) Топотъ. З копотом і ржанням коней табунових. К. МБ. XI. 42.