Словарь української мови (1924)/кормига

by Борис Грінченко

◀ корма

Словарь української мови Борис Грінченко К кормига

кормило ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Корми́га, ги, ж. Иго, ярмо, власть. Ми тілько тоді кумпанія кармазинам, як треба виручати їх із під кормиги лядської. К. ЧР. 68. Під корми́гу підгорну́ти. Подчичинить подъ власть. Хотіла невістку під свою кормигу підгорнути, але не вдалося таки. Канев. у.