Словарь української мови (1924)/коряк
| ◀ коршомка | Словарь української мови К коряк |
корячкуватий ▶ |
|
Коря́к, ка́, м. 1) Ковшъ. Святе діло наші січові коряки! У нашому коряці утопиш иншого мізерного ляшка. К. ЧР. 122. Льохи, шинки з шинкарками, з винами, медами, закупили запорожці та й тнуть коряками! Шевч. 369. 2) Плата мельнику мукою за помолъ. Моє діло мірошницьке: підкрути та й сядь, а коряки бери. Ном. стр. 285, № 3114. 3) = Корець 3. Вх. Зн. 28. Ум. Корячо́к. Кожному гостю по корячку і почали частуваться і кружать. Стор. МПр. 154.