Словарь української мови (1924)/косинець

by Борис Грінченко

◀ косильки

Словарь української мови Борис Грінченко К косинець

косиня ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коси́нець, нця, м. 1) Треугольникъ. 2) Треугольная полка въ углу комнаты. Ум. Коси́нчик. Попід стінами стояли дванадцять стільців, в кутках косі столики, а над ними вгорі косинчики з карнизом на книжки. Левиц. I. 133.