Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/коць

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коць
Берлін: Українське слово, 1924

Коць, ця, м. 1) Коверъ. Вас. 172. А коць важний з розводами, і посередині великий орел. Кв. Ну, тепер, діти, несіть мене до церкви. От ми положили його на коць та й понесли. Стор. 2) Одѣяло тканое — шерстяное, шелковое. Гол. Од. 82. Ліжко, заслане мняким шовковим коцем. Мир. ХРВ. 315.