Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/коцюбитися

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
коцюбитися
Берлін: Українське слово, 1924

Коцю́битися, блюся, бишся, гл. Артачиться. То вже вірь сьому — чого ще ти коцюбишся? То ж не один хто сказав, громада вирекла. Ном. 10744.