Словарь української мови (1924)/коцюба

by Борис Грінченко

◀ коцький

Словарь української мови Борис Грінченко К коцюба

коцюбитися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Коцюба́, би́, ж. 1) Кочерга. Мовчи, суко, чорт з тобою! ось я тебе коцюбою! Чуб. 2) Названіе вола съ выступающими впередъ и расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ загнуты наружу. КС. 1898. VII. 45.