Словарь української мови (1924)/красити
| ◀ красило | Словарь української мови К красити |
красітечний ▶ |
|
Краси́ти, шу́, си́ш, гл. 1) Дѣлать красивымъ, украшать. Лихо нікого не красить. Чуб. I. 263. Ой рясна красна калинонька в лузі, рясніше-красніше ваш поїзд! Ваш поїзд бояре красять. ХС. XII. 428. 2) Красить, окрашивать. Да пішов дощик краплистий, да уродив черчик черчистий, да не вміла Маруся носити, да не вміла красити. Мет. 233. 3) — рід. Свадебный обычай въ понедѣльникъ: перевязывать женщинамъ волоса красными нитками по полученіи извѣстія о цѣломудріи новобрачной. Красять рід, шо хороша молода. Мил. 125.