Словарь української мови (1924)/криця

by Борис Грінченко

◀ крицевий

Словарь української мови Борис Грінченко К криця

крицяний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кри́ця, ці, ж. Чистая сталь. Роблять дзеркала з міді, срібла, криці, а то й золоті роблять. Ком. II. 43. Криця — не лошиця! пів корця ззість, а мірки не довезе. Ном. № 10226. Иногда кри́ця употребляется вм. креса́ло. Взяв губку та крицю, креснув і викресав. Рудч. Ск. II. 202.