Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кружляти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кружляти
Берлін: Українське слово, 1924

Кружля́ти, ля́ю, єш, гл. 1) Кружиться, рѣять въ воздухѣ. Як спускали домовину в яму, то все над нею білі голуби кружляли. МВ. I. 79. 2) Пить. Пообідавши, стали кружляти горілку. Стор. I. 204. А в тій корчмі два чужоземці: ой їден чужоземець мед-вино кружляє. Чуб. V. 393.