Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кружок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кружок
Берлін: Українське слово, 1924

Кружо́к, жка́, м. Ум. отъ круг. 1) Небольшой кругъ, образованный линіей или расположенными по окружности предметами, людьми. Става́ти, сіда́ти кружка́. Становиться, садиться въ кругъ. Жонаті чоловіки тим часом стали в раді кружка і обрали з між себе отамана. Г. Барв. 138. Сідайте ж бо кружка та й слухайте! МВ. Кружка́ бі́гати. Кругомъ бѣгать. Херс. Голова́ кружка́ йде́. Голова кружится. Г. Барв. 532. 2) = Круг 5. Чуб. VII. 408. 3) — обича́єк. Двадцать штукъ обечаекъ для сить. Вас. 152. 4) Площадь, ограниченная небольшою окружностью. І квіток цвіте без ліку, все кружками, кружками. МВ. Вообще всякій деревянный кружокъ, служащій для различнаго употребленія, напр., вмѣсто тарелки, какъ крышка для различной посуды (напр., кувшиновъ, кадокъ съ квашеной капустой, огурцами, кадокъ съ водой) и пр. Чуб. VII. 386. 6) Кругъ въ мельничной шестернѣ. Мнж. 481. Ум. Круже́чок. Миттю подала на стіл гарячих млинчиків, сала кусочок положила на кружечку. К. ЧР. 242.