Словарь української мови (1924)/кріпкий

by Борис Грінченко

◀ кріпкенько

Словарь української мови Борис Грінченко К кріпкий

кріпко ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кріпки́й, а́, е́. 1) Крѣпкій. 2) Здоровый, сильный (о человѣкѣ). Іще кріпкий чумак був. МВ. I. 65. Це ж добре, як дівчина кріпка на вдачу… а инша зовсім розбештується. О. 1862. I. 74. 3) Сильный. А зіма вже морозами кріпкими укріпила. МВ. II. 25.