Словарь української мови (1924)/кілля

by Борис Грінченко

◀ кілко

Словарь української мови Борис Грінченко К кілля

кілок ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кі́лля, ля, с. соб. отъ кіл. 1) Колья. Прославився на Вкраїні ще козак і Гонта, що сажав жидів на кілля рядом поверх плота. Ном. № 672. Инший на ярмарок брався, инший у гай по кілля. К. ЧР. 67. 2) Приготовленныя для постройки части ствола дерева — самыя верхнія, длиной по 5—6 метровъ. Шух. I. 88.