Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/кілок

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
К
кілок
Берлін: Українське слово, 1924

Кіло́к, лка́, м. 1) Колышекъ. 2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна. Левиц. I. 26. 3) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили. Ном. № 315. 4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього… як на кілок у коморі. МВ. I. 28. 5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей. Kolb. I. 57. 6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку. Ном. № 1259. 7) = Заніз (у ярмі). Kolb. I. 67. 8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній наса́д крестьянской повозки. Рудч. Чп. 249. Ум. Кіло́чок.