Словарь української мови (1924)/кінний

by Борис Грінченко

◀ кінець

Словарь української мови Борис Грінченко К кінний

кінник ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кі́нний, а, е. Конный. Найменший брат піший піхотою за кінними братами уганяє. Дума. Покотились по базару кінні narodowi. Шевч. 197. Тут військо кіннеє валилось. Котл.