Словарь української мови (1924)/кіска
| ◀ кіс | Словарь української мови К кіска |
кісний ▶ |
|
Кі́ска, ки, ж. Ум. отъ коса́. 1) Употребляется какъ уменьшительное въ указанныхъ при словѣ коса́ значеніяхъ, преимущ. 1 и 2. Дівки гуляють, кісками мають. Грин. III. 85. 2) Ножъ изъ куска косы; употребляется какъ обыкновенный ножъ, а иногда служить и вмѣсто бритвы. Пороблю було кіскою колеса млинові і п'ятірні, точнісінько, як у млині. Левиц. I. 102. 3) Родъ огорожи изъ хворосту. О. 1861. XI. Свидн. 63. О. 1862. V. Кух. 38. 4) Въ гуцульскихъ хатахъ вѣшаютъ, въ видѣ украшенія подъ образами соединенные попарно початки кукурузы, для чего покрывающіе ихъ листья сплетаются въ кі́ску. Шух. I. 100. 5) Родъ вышивки. Шух. I. 157, 158.