Словарь української мови (1924)/кісточка

by Борис Грінченко

◀ кісто

Словарь української мови Борис Грінченко К кісточка

кістриця ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Кі́сточка, ки, ж. Ум. отъ кі́стка. 1) Косточка (животнаго). Казав пан дяк, що гусей не їсть, а повна стеля кісточок. Ном. № 6893. 2) Анат. Лодыжка, Malleolus. З річки нашої куди влітку дівається вода, так що й горобцеві по кісточки перейти. Ком. I. 22. Там керви по кісточки. Гол. 3) Гнѣздо въ срединѣ яблока или груши для зеренъ. Черк. у.