Словарь української мови (1924)/оббігати

by Борис Грінченко

◀ оббити

Словарь української мови Борис Грінченко О оббігати

оббілити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оббіга́ти, га́ю, єш, сов. в. оббі́гти, біжу́, жи́ш, гл. 1) Обѣгать, обѣжать. Переймає мене і оббігти не пускає. МВ. (О. 1862. III. 61). Андрійко село оббіжить, вернеться червоний, сміючись, пустуючи. МВ. II. 88. 2) Стекать, стечь, сбѣжать. Вибілила хату, — дощ пішов, вона й оббігла, і вп'ять руда. 3) Обходить, обойти, избѣгать. Тебе лихі сусіде оббігали. К. МХ. 14. Люде (його) оббігають. Г. Барв. 516.

Оббі́гати, гаю, єш, гл. Оббѣгать. Усіх подруг сьогодні оббігала, — заполочі хотіла позичити. Харьк.