Словарь української мови (1924)/обвіщати
| ◀ обвішувати | Словарь української мови О обвіщати |
обвіяти ▶ |
|
Обвіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. обвісти́ти, щу́, сти́ш, гл. = Оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвістити. МВ. (О. 1862. I. 103).
| ◀ обвішувати | Словарь української мови Борис Грінченко О обвіщати |
обвіяти ▶ |
|
Словарь української мови — О
обвіщати
Борис Грінченко
1924
Обвіща́ти, ща́ю, єш, сов. в. обвісти́ти, щу́, сти́ш, гл. = Оповіщати, оповістити. Поки що, а я панові йду обвістити. МВ. (О. 1862. I. 103).