Словарь української мови (1924)/обдирати

by Борис Грінченко

◀ обдимати

Словарь української мови Борис Грінченко О обдирати

обдиратися ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обдира́ти, ра́ю, єш, сов. в. обде́рти и обідра́ти, деру́, ре́ш, гл. 1) Обдирать, ободрать. 2) Грабить, ограбить. Мужика вдень обдери, а вночі обросте. Ном. № 1256. Церкву обдирає, а корчму латає. Ном. № 11723.