Словарь української мови (1924)/обдутися

by Борис Грінченко

◀ обдути

Словарь української мови Борис Грінченко О обдутися

обезвічити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обду́тися, ду́юся, єшся, гл. 1) Распухнуть, раздуться. Увесь обдувся як барило. Котл. Ен. Він од горілки ввесь обдувся. Котл. Ен. II. 22. 2) Опиться. Обдувся води, аж боки росперло.