Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обезвічити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обезвічити
Берлін: Українське слово, 1924

Обезві́чити, чу, чиш, гл. Изувѣчить. Лютий, дуже лютий був… безневинно чоловіка було обезвічить. О. 1862. V. 107.