Словарь української мови (1924)/обелець

by Борис Грінченко

◀ обезчестити

Словарь української мови Борис Грінченко О обелець

обельцяний ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обе́лець, льця, м. 1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса. Сумск. у. 2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців. Лебед. у.