Словарь української мови (1924)/оберемок
| ◀ оберем | Словарь української мови О оберемок |
оберка ▶ |
|
Обере́мок, мка, м. 1) Охапка; вязанка. Оберемок дров. 2) Взя́ти на обере́мок. Взять въ охапку, на руки, взвалить на плечи. К старій з поклоном приступивши, на оберемок ухвативши, в землянку з валу потаскав. Котл. Ен. V. 62. Візьміть її на оберемок да й несіть.