Словарь української мови (1924)/обзиватися
Зовнішній вигляд
◀ обзив | Словарь української мови О обзиватися |
обзирати ▶ |
|
Обзива́тися, ва́юся, єшся, сов. в. обізва́тися, зву́ся, вешся, гл. Отзываться, отозваться, откликаться, откликнуться, заговорить; о животныхъ: кричать, закричать. Як зовуть, так і обзиваються. Ном. № 7127. Обізвалась стара мати та на тім боці моря: „Не плач, не плач, дитя моє!“ Чуб. V. 572. Обізвався старий батько: „Чого ждеш небого?“ Шевч. 72. Обізвався в лісі пугач. Левиц. I. 109.