Словарь української мови (1924)/облак

by Борис Грінченко

◀ облазнити

Словарь української мови Борис Грінченко О облак

обламати ▶

Берлін: Українське слово, 1924

О́блак, ка, м. 1) = Оболок 1. Угор. 2) = Оболок 2. Вилетів він трохи не під самі облаки. Грин. II. 12—13. Ум. О́блачок. Гол. III. 409. Сам сідаєт під облачок, меч сі кладе на столичок. Гол. I. 172.