Словарь української мови (1924)/оболок

by Борис Грінченко

◀ обойко

Словарь української мови Борис Грінченко О оболок

оболона ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Оболо́к, ка, м. 1) Окно. По під мій оболок до другої ходить. Гол. III. 389. 2) мн. Оболо́ки. Лазурь небесная. Це, що ми бачим над собою синє, до це ще не небо, а це оболоки, а те, шо ходить по під оболоками, до то хмара. Чуб. I. 2. См. Облак.