Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обмарити

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обмарити
Берлін: Українське слово, 1924

Обмари́ти, рю́, риш, гл. Произвести галлюцинацію, обмануть, обморочить. Здавалося шкапа, аж ослін! — аже ж обмарило. Це він не приходив, а так мене щось обмарило. Лебед. у. Блукаю в лісі: відкіля не вийду, знову на те ж місце, неначе нечиста сила обмарила мене. Канев. у.