Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обомліти

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обомліти
Берлін: Українське слово, 1924

Обомлі́ти, млі́ю, єш, гл. Обомлѣть. То удова, старая жона, коня уздріла, — вся обомліла. Макс.