Словарь української мови (1924)/обповивати

by Борис Грінченко

◀ обповзати

Словарь української мови Борис Грінченко О обповивати

обпоганити ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обповива́ти, ва́ю, єш, сов. в. обпови́ти, в'ю́, є́ш, гл. 1) Обвивать, обвить. Дивлюсь, аж приятель (хміль) за гілку зачепився, а трохи згодом глядь — всю рожу обповив. Греб. 371. 2) Пеленать, спеленать.