Словарь української мови (1924)/обрік

by Борис Грінченко

◀ обрій

Словарь української мови Борис Грінченко О обрік

обріка ▶

Берлін: Українське слово, 1924

Обрі́к, ро́ку, м. 1) Обѣтъ. Обрік даю більше цього не робити. Константиногр. у. Обреклись оброком нищити краї турецькі. К. МБ. III. 247. Святому Юру обрік себе оброком. 2) Овесъ съ рубленной соломой для корма лошадямъ. Горе мені козакові, нема сіна лошакові, нема сіна і оброку. Чуб. V. 654.