Словарь української мови (1924)/обріка
| ◀ обрік | Словарь української мови О обріка |
обрікати ▶ |
|
Обрі́ка, ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.
| ◀ обрік | Словарь української мови Борис Грінченко О обріка |
обрікати ▶ |
|
Словарь української мови — О
обріка
Борис Грінченко
1924
Обрі́ка, ки, ж. Обѣтъ, обѣщаніе. Коли вже я дала обріку, то мушу йти пішки до Київа, а не їхати. Ковельск. у.