Словарь української мови (1924)/обурювати
| ◀ обуртувати | Словарь української мови О обурювати |
обурюватися ▶ |
|
Обу́рювати, рюю, єш, сов. в. обу́рити, рю, риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе.