Перейти до вмісту

Словарь української мови (1924)/обіхідка

Матеріал з Вікіджерел
Словарь української мови
Борис Грінченко
О
обіхідка
Берлін: Українське слово, 1924

Обіхі́дка, ки, ж. 1) Обиходъ, текущій расходъ. Та є трохи, що треба на обіхідку. Зміев. у. 2) Хата безъ огорожи.